Максим Шварцман умів дивитися на світ інакше. Він знімав відео, фотографував, малював, писав прозу, грав на гітарі та цікавився історією — усе опанував самотужки, спираючись на природне чуття краси й форми.
Максим був чуйним батьком, люблячим чоловіком, вірним другом і побратимом. Він мріяв знімати кіно, написати книгу про збирача історій, купити в селі будинок із верандою, де вечорами можна було б сидіти за столом усією родиною. Жодна з цих мрій не здійснилася за його життя.
15 липня 2023 року Максим Шварцман загинув під Бахмутом. Йому було 35 років.
З Каланчака в Чернівці
Максим народився 17 жовтня 1987 року в селищі Каланчак на Херсонщині. Після школи вступив до Одеського національного університету — спочатку на географічний факультет, а потім на історичний. Коли навчався на четвертому курсі, мама захворіла на рак і померла. Це дуже вплинуло на Максима — він не склав останнього іспиту й не отримав диплома. Працював кур’єром та кухарем.
До Чернівців Шварцман потрапив 2009 року. Тут знайшов себе в журналістиці, зустрів кохання всього життя та виховував дітей. Він проніс любов до українського Півдня крізь усе життя — возив дружині полин зі степів і морську воду в пляшці.
Максим працював оператором на телебаченні без спеціальної освіти. Сам навчився знімати, працював у ТРК «Буковина», «Чернівецький Промінь» та інформаційному агентстві АСС. Умів так виставити освітлення, що звичайна кімната перетворювалася на кадр із фільму. Він малював картини, грав на гітарі, розпочав фантастичну повість, яка залишилася незакінченою. На фронті написав оповідання «Не про війну».
«Людина, з якою я міг йти в вогонь і воду»
Максим і Марина познайомилися 2010 року на телебаченні. Через двадцять днів після розпису повінчалися. За десять років подружнього життя народили доньку Софію та сина Адама. Разом мріяли про будиночок у селі.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим пішов добровольцем у військкомат. Служив у 107-й окремій бригаді ТРО, 92-му батальйоні. Воював на Харківському напрямку, потім під Бахмутом. Навіть смертельно поранений, переживав за побратимів.
15 липня 2023 року він загинув під час завдання. Поховали Максима 29 липня 2023 року в Чернівцях на Алеї слави Центрального кладовища. Діти не були на похороні — так просив батько за життя.
У листопаді 2025 року в Чернівцях презентували короткометражний фільм «Будучність України» за сценарієм Максима Шварцмана. Нещодавно вийшла збірка його творів «Не про війну» — незавершена повість, оповідання, листи та спогади дружини.
