Одіссей у стрічці Крістофера Нолана «Одіссея» не є головним героєм. Його поневіряння демонструють хибність обраного шляху. Мандрівка перетворюється на дорогу брехні, марнославства, смерті й крові. Героїка зводиться до подолання проблем, які він сам створив.
Йдеться про фільм Нолана не як про рецензію, а як про звернення до гомерівського оригіналу. Одіссей постає антагоністом зі світу хаосу й руйнування. Він протистоїть світу порядку й творення, уособленому Пенелопою. Це язичницька притча з християнським змістом у голлівудській оболонці. Нолан нічого не вигадує, а Гомер нічого не приховує.
Темні риси Одіссея
І в Нолана, і в Гомера Одіссей має негативні риси. Він патологічний брехун, ухилянт, схильний до зради, холоднокровний убивця, невірний чоловік і воєначальник сумнівних якостей. Такий набір навряд чи викликав захоплення навіть три тисячі років тому.
Важко знайти беззаперечний приклад шляхетності Одіссея. Хіба що відмову від безсмертя, запропонованого Каліпсо. Проте найбільше його лякала перспектива провести вічність разом із нею.
Коли цар Агамемнон закликає вирушити в похід на Трою, нагадуючи про клятву, Одіссей удає божевільного. Він подає поганий приклад родині та підданим.
У сцені зі знищенням женихів Одіссей виводить на подвір’я дванадцять служниць, які «зрадили дім», і наказує повісити їх на одному канаті. Навіть повернувшись на Ітаку, він обманює власного батька, видаючи себе за чужоземця.
Сім років на острові Каліпсо залишаються незрозумілими. Вдень Одіссей плаче на березі за Ітакою, а ночі проводить у ліжку Каліпсо. Їхній спільний син — промовисте свідчення.
Із дванадцяти кораблів і близько шестисот воїнів додому не повернувся жоден. Що сталося з людьми, ми знаємо лише з розповіді самого Одіссея. Можливо, частину пожер циклоп. Можливо, він залишив їх на безлюдному острові. Можливо, кораблі потопили лестригони. А можливо, він кинув людей у м’ясний штурм, що закінчився втечею.
Єдине, у чому традиція не сумнівається, — Троянський кінь. Авторство задуму й участь Одіссея ніхто не заперечує. Уже тоді це сприймалося майже як злочин: використати удаваний священний дар і довіру троянців для смертельної пастки.
Нолан зішкрібає з міфу героїчну позолоту. Залишається оголена сутність людського озвіріння — на війні й після неї.
Пенелопа як точка стійкості
Цьому темному світові протиставлено інше начало. Пенелопа — єдина точка моральної й духовної стійкості. Який сенс у царстві Аїда, якщо пеклом стає вся земля? Куди йти Одіссею, якщо у його світі немає Пенелопи? Чим глибший морок огортає його шлях, тим яскравіше світло Ітаки.
З традиційного погляду Пенелопа — фігура вторинна. Насправді вона наріжна. Фільм Нолана саме про це. Навпроти аморальності Одіссея вона носій непорушного морального імперативу.
Вона коханням не торгує. Він же не проти поторгуватися. Прямо заявляє про це в сцені прощання. Вона двадцять років зберігала вірність. Про Одіссея й Каліпсо вся Еллада ще довго шепотілася.
Одіссей — первісний хаос і виживання. Пенелопа — здоровий глузд і розсудливість. Його мандрівка всіяна смертями й насильством. Йому заважають бурі Зевса, гнів Посейдона, ліжко коханки.
Пенелопа самотужки вирішує земні завдання: утримання влади, ведення господарства, запобігання громадянській війні, збереження життя сина, недопущення захоплення трону. У вирі цього пекла вона не має права дати привід засумніватися у доброчесності.
Чотири роки вона протистоїть ста вісьмом женихам, які втрачають людську подобу. Не дозволяє розорити дім. Керується холодним розрахунком, зберігає самовладання й балансує на лезі ножа.
Протягом усієї «Одіссеї» Пенелопа жодного разу не звертається до віщунів. Чоловік не здатен зробити кроку без поради. Кого називати хитромудрим, а кого — мудрим? Хто уособлює тваринний інстинкт, а хто — розумний світоустрій?
Шлях Одіссея — звіряче блукання у прагненні вижити. Єдиний шанс повернути людяність — Пенелопа, яка чекає на морському березі. Втомлена, але не зламана й нездоланна у своєму коханні.
