Борис Гриньов — український фізик, академік Національної академії наук, директор Інституту сцинтиляційних матеріалів і представник України в CERN. Паралельно він і його дружина Тетяна зібрали одну з найбільших приватних колекцій українського мистецтва. Сьогодні в ній близько чотирьох тисяч робіт. Двадцять відсотків — сучасне мистецтво.
Колекціонер каже, що присвячує збиранню мистецтва рівно половину життя. Саме через сучасні твори, на його думку, можна відстежувати тенденції та розуміти зміни в суспільстві.
До повномасштабного вторгнення вся збірка зберігалася в Харкові. Після обстрілів роботи розпорошилися містами України та за кордоном. Близько 900 творів зараз перебувають за межами країни.
Від кристалів до полотен
За освітою Гриньов — фізик. Закінчив фізичний факультет Харківського університету. Його дослідження увійшли до робіт, за які науковці CERN і Японії отримували Нобелівські премії. Нині він працює над детекторами для майбутнього колайдера, який планують запустити в 2070-х роках.
«Фізик увесь час у пошуку. Як художники. Вони думають, пропонують, спілкуються, їздять на конференції», — пояснює він.
Колекціонувати мистецтво подружжя почало в середині 1990-х. Спочатку збирали твори першої половини ХХ століття: соцреалізм, конструктивізм, бойчукізм, неофіційне мистецтво. Перша робота була антикварною. Її привезли з Австрії під час війни. Купівля дала відчуття можливості.
«Коли ти ходиш по музеях і бачиш такі роботи, а потім тобі пропонують купити, і ти вже маєш гроші. Це зносить дах», — згадує Гриньов.
Після кількох випадків із підробками він майже відмовився від антикваріату. Відтоді купує переважно оригінальні роботи сучасних митців. Серед них — Давид Чичкан, Олександр Ройтбурд, Василь Цаголов, Жанна Кадирова, Влада Ралко, Тіберій Сільваші, Анна Звягінцева, Олександр Сухоліт, Юрій Рупін, Олександр Краснощок. Найбільша частина спадщини херсонського художника Стаса Волязловського також належить родині Гриньових.
Усі роботи, які потрапляють до колекції, не продаються. Гриньов наголошує: його не цікавить монетизація.
Порятунок під обстрілами і погляд у майбутнє
Наприкінці зими 2022 року в сховищі в Харкові прорвало труби. У морози до мінус 19 градусів гаряча вода залила майстерню. Художники, які жили в тому будинку, допомагали рятувати твори. Кураторка колекції Марина Конєва щодня під обстрілами пішки добиралася до майстерні, щоб пакувати роботи.
У перші дні війни вдалося вивезти близько двох тисяч творів. Пізніше — решту. Один із волонтерів, які допомагали з евакуацією, загинув від російського удару.
Попри небезпеку Гриньов продовжує виставкову діяльність. З 2023 року кожні пів року колекція показує нову експозицію в Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. У квітні в Харкові відкрили виставку «Ковчег» у ЄрміловЦентрі. Усі роботи з колекції оцифровані й доступні на сайті родини.
На питання про державний музей сучасного мистецтва Гриньов відповідає однозначно: зараз це не на часі. Пріоритет — дрони й ракети. А сам музей, на його переконання, має бути приватним.
«Державна установа працюватиме як звичайний музей. Наскільки це зашорені структури. Музей сучасного мистецтва повинен бути приватним. Тому що він повинен швидко реагувати. Ось створили фактично музей сучасного мистецтва — Мистецький Арсенал — державний. Він проводить дві-три виставки на рік. У той час Корсаків проводить десятки за рік», — каже колекціонер.
Він підтримує українські музеї, дарує їм роботи, допомагає проєктам на Венеційській бієнале. Разом з іншими колекціонерами передав 130 робіт Харківської школи фотографії до Центру Помпіду. Фотографії — тиражні, тож в Україні вони також залишилися.
«Україна зараз — це світова держава, яка стоїть на кордоні зі злом. І ми повинні показувати, що ми маємо власне обличчя. Що у нас є не тільки вояки, які сильніші за всіх у світі зараз, у нас є й митці, найсильніші у світі», — підсумовує Борис Гриньов.
